Форма входу
Календар
« Квітень 2024 » Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
На фермі у Тимофія Омелянюка живуть десятки різних тварин
"Всі звірі люблять цукерки і печиво, але найбільше хочуть ласки..."
Тимофій Омелянюк чимало пропрацював на керівних посадах. Вийшов на пенсію і в селі Веселе на Старокостянтинівщині організував агрофірму. Взяв кількасот гектарів землі, посадив сад з майже 20 тисяч плодових дерев. Набрав кредитів…
У 2004 році негода вибила весь урожай. Комісія з області та району нарахувала збитків на 1 мільйон 688 тисяч гривень. Фермер звернувся по компенсацію. І хоч на багато не розраховував, такою допомогою держави, м’яко кажучи, був вражений. Виділили аж цілих 100 гривень.
«Не дбає держава про сільське господарство, – каже Тимофій Омелянюк. – Не дає жодних дотацій. Все на свій ризик. Я люблю землю, люблю на ній працювати. А ще люблю тварин. Ідея про зоопарк виникла восени 2008 року. Тоді мені привезли медвежа Балу. Він важив кілограм і сто грамів. До восьми місяців бігав за мною як собачка. Куди я, туди і він. Балу дуже любить купатися. Влітку із задоволенням пірнав і перепливав ставок. І по деревах любить лазити».
Балу їздив з Тимофієм у машині доти, поки не подер салон авто. Став кидатися на людей. Він не кусав, а грався, однак його боялися. А собаки усюди його переслідували. Довелося посадити у клітку. Через кілька місяців купили ведмежа Багіру, однолітка Балу. Згодом цирк подарував ведмедицю Ніку, бо вона не піддавалася дресируванню. Спочатку самиці ворогували, однак згодом помирилися.
Нині ведмеді виросли майже до 100 кілограмів кожний. Вид трьох хижаків всього у кількох десятках сантиметрах від тебе справляє незабутнє враження. Ведмеді сонні. Балу протягує лапу крізь грати, даючи можливість розгледіти кількасантиметрові чорні пазурі. Довгим вузьким язиком облизує морду, час від часу показуючи чималі клики. Їм усього по два роки. По суті, вони ще підлітки. Дорослий бурий ведмідь виростає до 800 кілограмів.
На подвір’ї у Тимофія Омелянюка огороджений вольєр, у якому живе олень. Трохи далі хлів зі страусами. Кожен з них на голову вищий за мене.
Пташиний двір знаходиться за кількасот метрів від подвір’я. Тут і голуби, і цесарки, і бойові півні, і фазани та ще купа всілякої живності. В іншій кімнаті поряд з перепелами, у клітці сидить мавпа Чіта. Приміщення опалюється калорифером і грубкою. Чіта простягає лапу і дістає свіже яйце перепілки, котре скотилося по спеціальному стоку. Подібну процедуру хитра мавпа проводить щодня.
В іншому приміщенні розташувалися клітки з кролями. Поряд у сіно зарився бобер. Він новачок. Його до звіринцю привезли всього кілька тижнів тому. Трохи далі стоїть маленька полохлива лань.
«Я купив пару ланей, – розповідає Тимофій Омелянюк. – Народився самець. Маленького назвали Лимончиком. А тут придбав гірського барана. Підселив до ланей. Вони ніби одне одного не чіпали. А якось вранці приходжу, а лань мертва. Баран їй переламав ребра і розтрощив печінку. То я Лимончика забрав. Нині йому півроку. Думаю купити для нього самочку».
Через дорогу від пташиного двору ферма. Переступаючи через поріг, одразу опиняєшся у вирі звуків та запахів. Під ногами снують кози. Козел Гришка пильно за ними спостерігає. Обабіч – загорожі зі свинями.
«Тут у мене різні політичні партії, – каже Тимофій Омелянюк. – Червоно-поясові – помаранчеві, соціалісти – породи великої білої. А якщо в перший рік злучити данських «Ландрасів» з американським «Дюрком», то вийде не лише гарна м’ясна порода, але вони набувають червоного, мов мідь, кольору. Це комуністи. А також є кнур Янукович і льошка Тимошенко. Гарний мають апетит».
З іншої загорожі виглядає страус. Трохи далі вовк. Сусідні клітки з хижаком ділять свині та вівці. А тут пелікани. Птах широко розкрив дзьоба, в котрому спокійно могла поміститися моя рука.
«Це наш Пеля і його самочка. Вони їдять тільки свіжу рибу. А два роки тому на ставку захворів лелека. Не міг полетіти з іншими. Ми його взяли і підселили до пеліканів. Тепер Жура дружить з Пелею. А ось осли. Найменша дівчинка – Ціля. Вони ділять житло з поні Марго. Неподалік кудлаті свині. В іншій загорожі дикі свині. А то – найагресивніші звірі нашого зоопарку. Африканські покари. Як тільки їх привезли, я хотів їх погладити. Прокусили мені пальця. Вже двічі давали приплід, і двічі самиця нікого до них не підпускала. Розірвала. А це в’єтнамські свині. Відкликаються на імена», – каже Тимофій Омелянюк.
Чорні покари агресивно зарохкали. Опустивши голови, підбігли до самої загорожі. За розмірами вони нагадували кількамісячних поросят, однак розповідь про прокушений палець застерегла від необачних дій.
«Майже всі звірі люблять печиво і цукерки, – розповідає Тимофій Омелянюк. – Навіть вовк Сірко. Але найбільше вони люблять ласку. Я хочу виростити тварину змалечку. Тоді ти їх знаєш і вони тебе. На майбутнє планую розширити зоопарк. Купити бізонів та буйволів. Нещодавно думав придбати білого верблюда. Запросили 15 тисяч євро».
Тимофій Омелянюк на своїй фермі хоче зайнятися зеленим туризмом. Вже збудував лазню і кілька будиночків. Є три ставки, поряд ліс. Тут матимуть змогу покататися не лише на ослах чи поні, а й на автомобілі «багі». А діти досхочу можуть попоїсти суниць, смородини, малини, яблук, абрикос, слив чи груш.
Тетяна ТИХА.
Фото автора.
Наше опитування
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
Форма входу |
|---|
Календар | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
На фермі у Тимофія Омелянюка живуть десятки різних тварин
"Всі звірі люблять цукерки і печиво, але найбільше хочуть ласки..."
Тимофій Омелянюк чимало пропрацював на керівних посадах. Вийшов на пенсію і в селі Веселе на Старокостянтинівщині організував агрофірму. Взяв кількасот гектарів землі, посадив сад з майже 20 тисяч плодових дерев. Набрав кредитів…
У 2004 році негода вибила весь урожай. Комісія з області та району нарахувала збитків на 1 мільйон 688 тисяч гривень. Фермер звернувся по компенсацію. І хоч на багато не розраховував, такою допомогою держави, м’яко кажучи, був вражений. Виділили аж цілих 100 гривень.
«Не дбає держава про сільське господарство, – каже Тимофій Омелянюк. – Не дає жодних дотацій. Все на свій ризик. Я люблю землю, люблю на ній працювати. А ще люблю тварин. Ідея про зоопарк виникла восени 2008 року. Тоді мені привезли медвежа Балу. Він важив кілограм і сто грамів. До восьми місяців бігав за мною як собачка. Куди я, туди і він. Балу дуже любить купатися. Влітку із задоволенням пірнав і перепливав ставок. І по деревах любить лазити».
Балу їздив з Тимофієм у машині доти, поки не подер салон авто. Став кидатися на людей. Він не кусав, а грався, однак його боялися. А собаки усюди його переслідували. Довелося посадити у клітку. Через кілька місяців купили ведмежа Багіру, однолітка Балу. Згодом цирк подарував ведмедицю Ніку, бо вона не піддавалася дресируванню. Спочатку самиці ворогували, однак згодом помирилися.
Нині ведмеді виросли майже до 100 кілограмів кожний. Вид трьох хижаків всього у кількох десятках сантиметрах від тебе справляє незабутнє враження. Ведмеді сонні. Балу протягує лапу крізь грати, даючи можливість розгледіти кількасантиметрові чорні пазурі. Довгим вузьким язиком облизує морду, час від часу показуючи чималі клики. Їм усього по два роки. По суті, вони ще підлітки. Дорослий бурий ведмідь виростає до 800 кілограмів.
На подвір’ї у Тимофія Омелянюка огороджений вольєр, у якому живе олень. Трохи далі хлів зі страусами. Кожен з них на голову вищий за мене.
Пташиний двір знаходиться за кількасот метрів від подвір’я. Тут і голуби, і цесарки, і бойові півні, і фазани та ще купа всілякої живності. В іншій кімнаті поряд з перепелами, у клітці сидить мавпа Чіта. Приміщення опалюється калорифером і грубкою. Чіта простягає лапу і дістає свіже яйце перепілки, котре скотилося по спеціальному стоку. Подібну процедуру хитра мавпа проводить щодня.
В іншому приміщенні розташувалися клітки з кролями. Поряд у сіно зарився бобер. Він новачок. Його до звіринцю привезли всього кілька тижнів тому. Трохи далі стоїть маленька полохлива лань.
«Я купив пару ланей, – розповідає Тимофій Омелянюк. – Народився самець. Маленького назвали Лимончиком. А тут придбав гірського барана. Підселив до ланей. Вони ніби одне одного не чіпали. А якось вранці приходжу, а лань мертва. Баран їй переламав ребра і розтрощив печінку. То я Лимончика забрав. Нині йому півроку. Думаю купити для нього самочку».
Через дорогу від пташиного двору ферма. Переступаючи через поріг, одразу опиняєшся у вирі звуків та запахів. Під ногами снують кози. Козел Гришка пильно за ними спостерігає. Обабіч – загорожі зі свинями.
«Тут у мене різні політичні партії, – каже Тимофій Омелянюк. – Червоно-поясові – помаранчеві, соціалісти – породи великої білої. А якщо в перший рік злучити данських «Ландрасів» з американським «Дюрком», то вийде не лише гарна м’ясна порода, але вони набувають червоного, мов мідь, кольору. Це комуністи. А також є кнур Янукович і льошка Тимошенко. Гарний мають апетит».
З іншої загорожі виглядає страус. Трохи далі вовк. Сусідні клітки з хижаком ділять свині та вівці. А тут пелікани. Птах широко розкрив дзьоба, в котрому спокійно могла поміститися моя рука.
«Це наш Пеля і його самочка. Вони їдять тільки свіжу рибу. А два роки тому на ставку захворів лелека. Не міг полетіти з іншими. Ми його взяли і підселили до пеліканів. Тепер Жура дружить з Пелею. А ось осли. Найменша дівчинка – Ціля. Вони ділять житло з поні Марго. Неподалік кудлаті свині. В іншій загорожі дикі свині. А то – найагресивніші звірі нашого зоопарку. Африканські покари. Як тільки їх привезли, я хотів їх погладити. Прокусили мені пальця. Вже двічі давали приплід, і двічі самиця нікого до них не підпускала. Розірвала. А це в’єтнамські свині. Відкликаються на імена», – каже Тимофій Омелянюк.
Чорні покари агресивно зарохкали. Опустивши голови, підбігли до самої загорожі. За розмірами вони нагадували кількамісячних поросят, однак розповідь про прокушений палець застерегла від необачних дій.
«Майже всі звірі люблять печиво і цукерки, – розповідає Тимофій Омелянюк. – Навіть вовк Сірко. Але найбільше вони люблять ласку. Я хочу виростити тварину змалечку. Тоді ти їх знаєш і вони тебе. На майбутнє планую розширити зоопарк. Купити бізонів та буйволів. Нещодавно думав придбати білого верблюда. Запросили 15 тисяч євро».
Тимофій Омелянюк на своїй фермі хоче зайнятися зеленим туризмом. Вже збудував лазню і кілька будиночків. Є три ставки, поряд ліс. Тут матимуть змогу покататися не лише на ослах чи поні, а й на автомобілі «багі». А діти досхочу можуть попоїсти суниць, смородини, малини, яблук, абрикос, слив чи груш.
Тетяна ТИХА.
Фото автора.
У 2004 році негода вибила весь урожай. Комісія з області та району нарахувала збитків на 1 мільйон 688 тисяч гривень. Фермер звернувся по компенсацію. І хоч на багато не розраховував, такою допомогою держави, м’яко кажучи, був вражений. Виділили аж цілих 100 гривень.
«Не дбає держава про сільське господарство, – каже Тимофій Омелянюк. – Не дає жодних дотацій. Все на свій ризик. Я люблю землю, люблю на ній працювати. А ще люблю тварин. Ідея про зоопарк виникла восени 2008 року. Тоді мені привезли медвежа Балу. Він важив кілограм і сто грамів. До восьми місяців бігав за мною як собачка. Куди я, туди і він. Балу дуже любить купатися. Влітку із задоволенням пірнав і перепливав ставок. І по деревах любить лазити».
Балу їздив з Тимофієм у машині доти, поки не подер салон авто. Став кидатися на людей. Він не кусав, а грався, однак його боялися. А собаки усюди його переслідували. Довелося посадити у клітку. Через кілька місяців купили ведмежа Багіру, однолітка Балу. Згодом цирк подарував ведмедицю Ніку, бо вона не піддавалася дресируванню. Спочатку самиці ворогували, однак згодом помирилися.
Нині ведмеді виросли майже до 100 кілограмів кожний. Вид трьох хижаків всього у кількох десятках сантиметрах від тебе справляє незабутнє враження. Ведмеді сонні. Балу протягує лапу крізь грати, даючи можливість розгледіти кількасантиметрові чорні пазурі. Довгим вузьким язиком облизує морду, час від часу показуючи чималі клики. Їм усього по два роки. По суті, вони ще підлітки. Дорослий бурий ведмідь виростає до 800 кілограмів.
На подвір’ї у Тимофія Омелянюка огороджений вольєр, у якому живе олень. Трохи далі хлів зі страусами. Кожен з них на голову вищий за мене.
Пташиний двір знаходиться за кількасот метрів від подвір’я. Тут і голуби, і цесарки, і бойові півні, і фазани та ще купа всілякої живності. В іншій кімнаті поряд з перепелами, у клітці сидить мавпа Чіта. Приміщення опалюється калорифером і грубкою. Чіта простягає лапу і дістає свіже яйце перепілки, котре скотилося по спеціальному стоку. Подібну процедуру хитра мавпа проводить щодня.
В іншому приміщенні розташувалися клітки з кролями. Поряд у сіно зарився бобер. Він новачок. Його до звіринцю привезли всього кілька тижнів тому. Трохи далі стоїть маленька полохлива лань.
«Я купив пару ланей, – розповідає Тимофій Омелянюк. – Народився самець. Маленького назвали Лимончиком. А тут придбав гірського барана. Підселив до ланей. Вони ніби одне одного не чіпали. А якось вранці приходжу, а лань мертва. Баран їй переламав ребра і розтрощив печінку. То я Лимончика забрав. Нині йому півроку. Думаю купити для нього самочку».
Через дорогу від пташиного двору ферма. Переступаючи через поріг, одразу опиняєшся у вирі звуків та запахів. Під ногами снують кози. Козел Гришка пильно за ними спостерігає. Обабіч – загорожі зі свинями.
«Тут у мене різні політичні партії, – каже Тимофій Омелянюк. – Червоно-поясові – помаранчеві, соціалісти – породи великої білої. А якщо в перший рік злучити данських «Ландрасів» з американським «Дюрком», то вийде не лише гарна м’ясна порода, але вони набувають червоного, мов мідь, кольору. Це комуністи. А також є кнур Янукович і льошка Тимошенко. Гарний мають апетит».
З іншої загорожі виглядає страус. Трохи далі вовк. Сусідні клітки з хижаком ділять свині та вівці. А тут пелікани. Птах широко розкрив дзьоба, в котрому спокійно могла поміститися моя рука.
«Це наш Пеля і його самочка. Вони їдять тільки свіжу рибу. А два роки тому на ставку захворів лелека. Не міг полетіти з іншими. Ми його взяли і підселили до пеліканів. Тепер Жура дружить з Пелею. А ось осли. Найменша дівчинка – Ціля. Вони ділять житло з поні Марго. Неподалік кудлаті свині. В іншій загорожі дикі свині. А то – найагресивніші звірі нашого зоопарку. Африканські покари. Як тільки їх привезли, я хотів їх погладити. Прокусили мені пальця. Вже двічі давали приплід, і двічі самиця нікого до них не підпускала. Розірвала. А це в’єтнамські свині. Відкликаються на імена», – каже Тимофій Омелянюк.
Чорні покари агресивно зарохкали. Опустивши голови, підбігли до самої загорожі. За розмірами вони нагадували кількамісячних поросят, однак розповідь про прокушений палець застерегла від необачних дій.
«Майже всі звірі люблять печиво і цукерки, – розповідає Тимофій Омелянюк. – Навіть вовк Сірко. Але найбільше вони люблять ласку. Я хочу виростити тварину змалечку. Тоді ти їх знаєш і вони тебе. На майбутнє планую розширити зоопарк. Купити бізонів та буйволів. Нещодавно думав придбати білого верблюда. Запросили 15 тисяч євро».
Тимофій Омелянюк на своїй фермі хоче зайнятися зеленим туризмом. Вже збудував лазню і кілька будиночків. Є три ставки, поряд ліс. Тут матимуть змогу покататися не лише на ослах чи поні, а й на автомобілі «багі». А діти досхочу можуть попоїсти суниць, смородини, малини, яблук, абрикос, слив чи груш.
Тетяна ТИХА.
Фото автора.
Наше опитування |
|---|
Друзі сайту |
|---|
Статистика |
|---|
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |